День вишиванки

Касирка, доглянута жіночка 60+, як і весь персонал супермаркету, одягнута у вишиванку. Вона сидить за касою якось по особливому, урочисто. Розмовляючи з покупцями, вона справді їх бачить, дивиться прямо в очі, а не повз. Цей уважно-строгий погляд, а також висока зачіска та постава роблять її схожою на вчительку. В ті моменти, коли її руки не зайнятті пробиванням товару або перерахуванням грошей, вона лагідно торкається кольорових квіточок на пишних рукавах та червоних китиць своєї вишиванки. Розмовляє так, наче веде урок української. Що за дикція,  що за мова! Відчуваю заздрість. Мабуть дійсно вчителька на пенсії.

Підходить черга жінки, що стоїть переді мною. Молода. Обличчя втомлене. Під очами темні круги. На жінці також вишиванка. Касирка заученою фразою  вітає її в супермаркеті, погляд зупиняється на вишиванці покупниці. Тепер касирка дивиться на покупницю так, наче зустріла дорогу родичку, тепло вітає її зі святом і далі пробиває товари вже з посмішкою.

- А це в вас що? – питає касирка, вказуючи підборіддям на маленьку пляшку в руках жінки.

- Це моя вода, я з нею зайшла до супермаркету, - відповідає покупниця.

Руки касирки з товаром завмирають над сканером. Строгий погляд поверх окулярів і переді мною намить з’являється привид вчительки хімії Неллі Олександрівни. Мороз по шкірі.

- Ви казали про це охороні на вході?

- Ні, але ж…

Касирка не дослуховує, повертає голову в сторону и гукає охоронця Пашу.

 - Треба обов’язково казати охороні.

Точно вчителька. «Щоденник забув? А голову свою ти не забув?»

- Але ж подивіться на цю пляшку, вочевидь вона не нова, я давно нею користуюсь.

- Шановна, такі правила…, - металевим тоном починає касирка, але не закінчує речення, бо підійшов чимось сильно незадоволений охоронець Паша.

Касирка має з ним коротку розмову так, наче він трієчник, а вона класний керівник. Проте охоронець Паша явно не відчуває себе трієчником. З неприкритою неприязню він дивиться на касирку. Касирка бачить це та намагається пом’якшити ситуацію якимось не дуже доречним жартом. Паша закочує очі та відходить, так і не сказавши жодного слова. Йому байдуже на ту пляшку. Касирка знизала плечима. Що ж, вона виконала свій обов’язок: охорону повідомила. А те, що ці трієчники повиростали такими безвідповідальними, так вона в цьому не винна. Аж раптом касирка робить несподіване: вона корчить гримасу, кривлячи Пашину невдоволену фізіономію.

Хм. Може і не вчителька.

Нарешті, касирка називає суму для оплати і звертає погляд на покупницю. А та… На вишиванку покупниці капають сльози. Тремтячими руками вона дістає гроші, робить це неспритно, із сумочки щось випадає, вона намагається швидко запихати це назад.

- Ох! – зойкає касирка зніяковіло. - Я щось може не так… Вибачте будь ласка.                                                                                          

Тон благальний, касирка зовсім розгубилася. Бере гроші, шукає погляд покупниці, але та не дивиться ні на кого, щось витягує із сумочки метушливим рухом, це сонцезахисні окуляри. Надягає їх, намагається сховати очі ще більше. А сльози все течуть і течуть, з-під окулярів по щоках, вниз, на вишиванку. А касирка все вибачається і вибачається. Їй дійсно шкода. Дуже.

І мені дуже шкода. І я, і касирка, і напевно всі люди в черзі, розуміємо, чому плаче ця жінка із втомленим обличчям.

Хотілось підійти до тієї жінки і сказати їй про це. Або просто дати серветку. Чи просто побути поряд, поки вона буде плакати. Проте, коли я розрахувалася із притихлою касиркою, то жінка в вишиванці вже зникла.

На вулицях нашого міста багато людей у вишиванках. Мені подобається розглядати візерунки. Яка ж це дивовижна краса! На перехресті біля метро Олімпійська переді мною стоїть хлопець у військовому. Я дивлюсь на його потилицю – коротко стрижену, з вигорілим в золото волоссям. Він повертає голову в сторону, на засмаглій щоці ще не має чоловічої рослинності, лише легкий пушок. Зовсім ще хлопчисько. І нічого ж такого не трапилось. Начебто нічого. У світлофора загорівся зелений, військовий пішов, а я залишилась стояти. Стояла і плакала посеред міста, ховаючи очі.

Київ, 2023